ФЕНІЛБУТАЗОН (Phenylbutazonum), 4-бутил-1,2-дифенілпіразолідин-3,5-діон.
C19H20N2O2 Мол. м. 308,4
АФІ синтетичного походження. Білий або майже білий кристалічний порошок, практично нерозчинний у воді, розчинний в ефірі, хлороформі, розчинах лугів, помірно розчинний в етанолі; Тпл =104–107 °С; УФ-спектр: λmax = 237 нм (
= 456), λmax = 264 нм ( = 456) у суміші 1 М розчину натрій гідроксиду — метанол — вода (2:1:1); ІЧ-спектр, см–1: 1714, 1300, 1755, 755, 1492, 1275 (у таблетках KBr). Зберігають у щільно закупореному контейнері, в захищеному від світла місці.
Ідентифікують за УФ- та ІЧ-спектрами поглинання субстанції; визначають Тпл; проводять реакції з натрію нітритом у присутності концентрованої сульфатної кислоти (вишневе забарвлення), солями купруму (осад блакитного кольору) та аргентуму (білий осад). Кількісно визначають алкаліметрично в середовищі ацетону (індикатор — бромтимоловий синій).
Фармакологічна група. М01А А01 — НПЗП.
Фармакологічні ефекти. Анальгезуюча, жарознижувальна та протизапальна дія.
Застосування. Ревматизм, інфекційний неспецифічний поліартрит, хвороба Бехтєрева, подагричний артрит, псоріатичний артрит, деформуючий остеохондроз, колагенози; дерматит, викликаний різноманітними механічними факторами, опіки I, II ступеня, а також сонячні, локальні запалення шкіри після в/м і внутрішньосудинних ін’єкцій, укуси комах; травми м’яких тканин, поверхневий тромбофлебіт, запалення гемороїдальних вузлів (див. Запалення).
Вартанян Р.С. Синтез основных лекарственных средств. — М., 2004; Компендиум 2015 — лекарственные препараты / Под ред. В.Н. Коваленко. — К., 2015; От субстанции к лекарству / Под ред. В.П. Черных. — Х., 2005; Швайка О. Основи синтезу лікарських речовин та їх проміжних продуктів. — Донецьк, 2004; Clarke’s isolation and identification of drugs / Editior A.C. Moffat. — London, 1986; European Pharmacopoeia 5; The Merc index an Encyclopedia of chemicals, drugs and biological/ 13 Ed, 2001. — № 1.